Елена Касьян День непритомніє

День непритомніє, час добігає до серпня, Літо густе і медове: пливи, наче риба. Небо торкається серця, і ніжність нестерпна, Наче від серця щоразу відкраєна скиба.

Я ніби досі малеча – життя нескінченне, Тато живий і усміхнений, мама удома… Щастя у кожній хвилині – просте і буденне – Просто нічого, крім щастя, тобі невідомо.

Так не триватиме довго, змарнується літо, Всохне троянда, заплетена в прути альтанки. Там, де майбутнє холодною кригою вкрито, В тебе завжди зостаються серпневі світанки.

Світ не чекатиме нас – полетить, понесеться, Час захитає щосили невидимі ваги. Все, що зостанеться – ніжність у твоєму серці – Те, що насправді вартує твоєї уваги.